Весна приносить перші городні вітаміни – редис та цибулю. Вирощування редису нібито найлегша для городника справа, але й у ній є свої хитрощі, як зберегти врожай від хвороб, шкідників і несприятливих умов.
Давайте розберемося, від чого залежить якість та кількість соковитих коренеплодів на наших грядках.
Ґрунт та посів редису
Земля для редису має бути поживною, але легкою, бо інакше коренеплоди виростуть деформованими. Найкращий ґрунт – супіщаний (чорнозем із піском), вологий, удобрений перегноєм.
Детальніше про види добрив та їхнє використання читайте тут.
Найкращі попередники для редису – картопля, огірки, помідори. А от після редиски добре ростуть практично всі овочі, бо редис належить до родини хрестоцвітих і є сидератом, тобто збагачує ґрунт поживними речовинами.
Висівати редис можна відразу на город – щойно земля достатньо прогріється та просохне. Це доволі холодостійка культура, може витримувати низькі температури. Навесні редис можна висівати тричі з інтервалом до 10 днів, а восени у вересні. При цьому нічна температура – від 4–5 °С, денна – від 12–15 °С.
Передпосівна підготовка насіння, як і для багатьох інших культур, полягає в замочуванні в розчині марганцівки та стимуляторі росту, наприклад Авангард Стимул.
У теплицях редис висівають один раз, поміж розсади овочів. Також у теплицях та на підвіконні можна вирощувати розсаду редиски, яку за появи 2–3 справжніх листків пересаджують на постійне місце. Це надранній спосіб вирощування, який дає виграш у збиранні врожаю у 10 днів.
На постійне місце редис висівають рядками, розраховуючи витрати насіння 5 г на 1 кв. м. Ряди можна протягувати густіше, на відстані 10 см, наприклад. Насінини висівають на глибину 1,5 см за 2–5 см одна від одної. Після цього землю приминають й поливають. Для пришвидшення появи сходів накривають плівкою або сіткою, щоб птахи не вирили насіння. Після сходів паростки проріджують.
Більшість сортів редису достигає за 20–40 днів від сходів. Якщо висівати пізньої весни, рослина через довгий світловий день (13 годин і більше) починає цвісти й погано формує коренеплід. Також через високу температуру редиска може гірчити.
Догляд за редисом
Редис необхідно час від часу прополювати, акуратно спушуючи землю до змикання рядів. Глибока прополка може пошкодити тонкі корінці, що погано вплине на ріст рослини.
Через те, що у редису багато поверхневих корінців і сама культура вологолюбна, його треба регулярно поливати. Нестача вологи сповільнить розвиток рослини, а самі коренеплоди будуть із пустотами та сухою м’якоттю, а також гірчитимуть. Якщо поливати рідко, але рясно, коренеплоди потріскаються.
Редис на поживному ґрунті добре росте й без додаткового підживлення. Проте якщо ви помітили бліді та кволі листя рослини, ймовірно, їй бракує азоту. Для поповнення азоту у відрі води розчиніть 1 чайну ложку сечовини (10 г) і полийте грядки (1 кв. м.). Якщо ж листя буяє, а коренеплоди тонесенькі, як олівчики, значить навпаки, у землі забагато азотних добрив й нестача калійних і фосфорних. У такому випадку урожаю можна й не дочекатися. Раджу перед удобренням полити грядки, а потім підживити розчином добрив: на відро води розведіть 40 г суперфосфату та 20 г сірчанокислого калію.
Якщо зовнішній вигляд редису не викликає у вас хвилювання, тоді підживлення не потрібно. Коренеплідні овочі (буряк, редис, морква) швидко накопичують нітрати, тому зловживати добривами не треба.
Надранні сорти редису не утворюють великі коренеплоди навіть за умови щедрого поливу. Якщо редиска в діаметрі 5–6 см – сміливо зривайте її та їжте, бо подальше збільшення принесе лише жорсткість та трухлявість.
Шкідники редису
Найгірший сусід та попередник редису – капуста, бо належить до спільної родини хрестоцвітих. Тому і хвороби, і шкідники для цих культур однакові. А от дозріває редис набагато раніше за капусту, отже час обробки препаратами обмежений.
Перші сходи редису атакує хрестоцвіта блішка, яка вигризає дірки в листочках так, що урожай виявляється під загрозою. Цієї біди можна уникнути, якщо вирощувати його під агроволокном.
Існують також і народні способи боротьби зі шкідником: опилювання тютюном та попелом у рівних пропорціях та обприскування настоєм попелу (2–3 склянки попелу на відро води). Препаратами від шкідників обробляють по перших листочках на пізніх сортах редису, щоб до збору врожаю пройшло три тижні.
Також редис обожнюють гусені метелика білана, капустяний листоїд, капустяна попелиця, капустяна міль. Шкідників у нього близько двох десятків, та найбільшої шкоди завдає капустяна муха, яка відкладає яйця у кореневу шийку або біля неї. Її личинки і є тими «черв’ячками», які часто трапляються в коренеплодах редису. Профілактикою від цього шкідника є обприскування препаратом Антиколорад Макс – 1 мл на 3–5 л води на 1 сотку за появи двох-чотирьох листків на пізніх сортах. Також редису підходять ті самі препарати, що і для капусти.
Хвороби редису
Окрім прямої шкоди шкідники небезпечні ще й тим, що є переносниками хвороб. Найчастіше редис уражує грибкова хвороба чорна ніжка, сприятливі умови для якої – холодний та вологий ґрунт. При цьому коренева шийка у сходів чорніє, листочки жовтіють та скручуються. Попередити це захворювання можна замочуванням насіння перед посівом. Якщо хвороба вже уразила сходи, врятувати їх можна обприскуванням слабким розчином мідного купоросу (10–15 г на 10 л води + 3 ст. ложки натертого господарського мила для кращого прилипання).
Інша причина, від якої гине листя редису – кила. Вона проявляється у вигляді наростів на коренеплодах. Зазвичай у народі для боротьби із хворобою використовують «вапняне молоко» – у відрі води розчиняють 2 склянки гашеного вапна та поливають грядки.
Також від кили й чорної ніжки допоможе препарат вітчизняного виробництва – Фундазим, яким обприскують ґрунт до посадки культури.
Якщо листя редису жовтіє, а коренеплоди гниють з мокрим слизом – це бактеріоз. Уражену рослину видаляють та знищують, а інші рослини обприскують 1% бордоською рідиною (100 г мідного купоросу та 150 г негашеного вапна на 10 л води) або препаратом від Аптеки Садівника – Гартом.
Якщо на листі редису з’явився білий наліт – це борошниста роса, а от поява жовтих цяток сигналізує про пероноспороз (несправжню борошнисту росу). Обидві хвороби зупиняють розвиток та визрівання рослини. Для профілактики редис обробляють мідним купоросом або протигрибковим препаратом Енергодар (25 мл на 5 л води на 1 сотку).
На щастя, ранній посів звільняє від перелічених вище проблем при вирощуванні редису. Якщо ж ви вирішити посіяти його пізньою весною, рекомендую притіняти грядки, щоб захистити його від перегрівання. Якщо ж у спеку він почав активно рости та заквітував, обривання цвіту не допоможе, як часнику та цибулі, урожаю вже не буде. Краще посадіть на цих грядках зелень або інші овочі.