Фізіологічна роль молібдену: молібден входить до складу ферментів, які відновлюють нітратний азот (NO3) до амонійного (NH4), бере участь у вуглеводному та фосфорному обмінах, синтезі вітамінів, зеленого пігменту (хлорофілу), синтезі та обміні білкових речовин, посилює інтенсивність фотосинтезу. Молібден відіграє важливу роль у фіксації азоту з атмосфери бульбочковими бактеріями бобових культур, що позитивно відбивається на вмісті азоту в ґрунті. Молібден підвищує морозо- та посухостійкість культур, виконує захисну функцію щодо токсичного впливу рухомого алюмінію на культури. Завдяки молібдену підвищується якість товарного врожаю, збільшується вміст білка в зерні та сіні бобових культур, цукрів і вітамінів у товарній продукції овочевих культур. Ознаки нестачі молібдену: візуальні ознаки нестачі молібдену на культурах подібні до ознак нестачі азоту, але вони проявляються на верхніх листках. За значної нестачі молібдену між жилками старих листків, переважно з верхнього боку, з’являються яскраво-жовто-зелені або блідо-оранжеві плями. Молоді листки скручуються всередину і мають вигляд ложечок, відмирають точки росту, жилки листків залишаються світло-зеленими.

ДЕФІЦИТ МОЛІБДЕНУ

Ріст культур сповільнюється, затримується цвітіння. В капусти цвітної суцвіття розділяється на неоднакові групи приквітків, у томатів квітконіжка стає дуже вкороченою, квітки – майже сидячими на стеблі та передчасно опадають, у бобових культур на кореневій системі не утворюються симбіотичні бульбочкові бактерії, що негативно відбивається на фіксації азоту з атмосфери. В багатьох культур (капусти, редиски, томатів та ін.) перші ознаки нестачі молібдену спостерігаються вже на сім’ядолях, а згодом – і на інших органах. Найчутливішими до нестачі молібдену є бобові культури, капуста цвітна та білоголова, редиска, салат і шпинат. Такі культури, як картопля, томати позитивно реагують на наявність молібдену в ґрунті. До бідних за вмістом молідбену належать піщані та супіщані ґрунти, а відносно багатими вважаються глинисті та суглинні. Нестача молібдену на культурах зазвичай проявляється на кислих ґрунтах (рН<5.2) із низьким вмістом органічної речовини.