Асиміляція — процес поглинання, засвоєння та накопичення рослинами простих хімічних сполук з навколишнього
середовища для синтезу власних органічних сполук різного ступеня складності.
Генерація — розвиток комах від стадії яйця та народження (при живородінні) до статевої зрілості.
Грибниця (міцелій) – система тонких розгалужених ниток або гіф, що знаходяться на поверхні субстрату, де живе гриб, або
всередині нього.
Діапауза — період відносного спокою в розвитку комах, що характеризується різким зниженням обміну речовин, припиненням
росту та формотворних процесів. Діапауза – одне з пристосувань комах до несприятливих умов існування.
Ембріональний розвиток – цикл, що включає в себе всі зміни, які відбуваються під оболонкою яйця, в результаті яких з
одноклітинного організму (яйця) формується багатоклітинна істота (личинка).
Еонімфа – личинка, яка завершила свій розвиток і живлення та перейшла до місць заляльковування.
Епідерміс — покривна тканина листків, молодих стебел, частин квітки; складається з одного шару живих клітин.
Живородіння — спосіб відтворення потомства, при якому самка народжує личинок (характерно для попелиць).
Заляльковування — процес перетворення личинки на лялечку у комах з повним метаморфозом. Перед заляльковуванням
личинки багатьох комах утворюють (в’ють) різноманітні кокони.
Імаго — кінцева стадія розвитку комах. Імаго називають дорослу комаху.
Клейстотецій — замкнуте плодове тіло, в якому сумки розміщуються хаотично або скупченнями у внутрішній порожнині.
Звільнення сумок і спор відбувається при руйнуванні плодового тіла або при розриві його оболонки.
Конідія — одно- або багатоклітинна спора безстатевого розмноження, що утворюється на звичайних або диференційованих
гіфах-конідієносцях.
Кутикула — захисний шар на поверхні рослин, що утворюється за допомогою епідермальних клітин листя, молодих пагонів
та інших повітряних органів рослин, не вкритих перидермою.
Мембрана клітин — зовнішня оболонка живої клітини, яка відокремлює цитоплазму клітини від навколишнього середовища.
Міграція — періодичні або нерегулярні переміщення комах на більш-менш значні відстані.
Некроз – утворення плямистостей на листках, стеблах, репродуктивних органах, коренях. Плями бувають різного розміру та
кольору, часто оточені облямівкою. Нерідко на них можна побачити наліт або інші патологічні утворення.
Німфа — стадія післязародкового розвитку деяких комах, які розвиваються з неповним перетворенням. Нагадує дорослу
особину, але відрізняється від неї недорозвиненими крилами та статевим апаратом.
Ооспора — спора, що утворюється в результаті запліднення, перебуває у стані спокою і здатна переносити несприятливі
умови навколишнього середовища.
Паренхіма — рихла сполучна тканина, яка складається з однакових за розміром клітин.
Партеногенез — одна з форм статевого розмноження, при якій яйцеклітини розвиваються без запліднення.
Патоген — організм, що спричиняє розвиток хвороби в рослині, викликає патологічні явища – порушення обміну речовин,
зміну забарвлення, деформацію та ін.
Перидерма — вторинна покривна тканина.
Пікніди — кулясті або грушоподібні плодові тіла грибів зі щільними стінками, внутрішня поверхня яких вкрита шаром
конідієносців.
Покоління — період, який триває зі стадії життєвого циклу (яйце) до такої ж стадії потомства.
Популяція — сукупність особин певного виду, здатних до схрещування в межах популяції, що заселяють обмежену територію
ареалу виду.
Протоплазма — вміст живої клітини, до якої входять цитоплазма та ядро.
Сапрофітні гриби — організми, які живляться органічною речовиною відмерлих рослинних решток (найпростіші, бактерії,
гриби).
Склероції — щільні сплетіння міцелію різної форми (переважно округлої та витягнутої) та розмірів (від мікроскопічних до 20-
30 мм в діаметрі і до 20 кг вагою), призначені для збереження гриба в несприятливих умовах.
Спора — репродуктивна структура, пристосована для поширення та виживання в неактивному стані протягом тривалого
періоду за несприятливих умов.
Статевороздільні (амфігонні) види — види, в яких є окремо чоловічі та жіночі особини.
Сума ефективних температур — загальна кількість тепла (сума середньодобових температур), необхідна для завершення
конкретного етапу онтогенезу або біологічного циклу шкідника.
Транспірація — процес випаровування води з поверхні рослин, що відбувається через продихи та кутикулу.
Фотосинтез — процес утворення зеленими рослинами, синьо-зеленими водоростями та деякими бактеріями органічних
речовин із вуглекислого газу й води за допомогою світлової енергії, що поглинається хлорофілом.
Хлороз — руйнування або недостатнє вироблення хлорофілу у зелених рослин внаслідок дефіциту елементів живлення або
розвитку хвороби. Рослини набувають блідого, жовтого або жовтувато-білого забарвлення.
Хлорофіл — зелений пігмент, який міститься в клітинах рослин, деяких водоростей і ціанобактерій, що надає їм відповідного
кольору.
Цитоплазма – основна за об’ємом частина клітини, її внутрішній вміст, в якій перебувають усі клітинні органели, крім ядра